БІЖИМО ЗА ТИХ, ХТО ВЖЕ НЕ МОЖЕ БІГТИ… 

Сьогодні учні та вчителі Ліцею №1 м. Мостиська долучилися до Всеукраїнського забігу «Шаную воїнів, біжу за Героїв України».Ми бігли не заради секунд.Не заради медалей.Не заради спортивних результатів.Ми бігли за Героїв. За тих, чиї імена назавжди залишилися в наших серцях. За тих, хто одного дня став між нами і війною — і заплатив за наше завтра найвищу ціну. Кожен наш крок сьогодні — це «Пам’ятаємо».Кожен метр — це «Дякуємо».Кожен фініш — це обіцянка «Не забудемо».

Поруч із вчителями сьогодні бігли наші діти. Бо саме їм —майбутньому України — ми маємо передати не лише знання, а й пам’ять. Щоб вони знали ціну свободи.

Низький уклін кожному Захиснику і кожній Захисниці, хто тримав і тримає Україну. Вічна пам’ять тим, хто повернувся додому назавжди — на щиті. 

Дякуємо організаторам заходу та Гуманітарному управлінню Мостиської міської ради за можливість разом вшанувати наших Героїв, об’єднати дітей і дорослих та ще раз нагадати: поки ми пам’ятаємо — вони живуть.

 Шануємо. Пам’ятаємо. Дякуємо.

Зачекай… зупинись хоч на мить…

 29 серпня — День пам’яті захисників України, які загинули в боротьбі за незалежність, суверенітет і територіальну цілісність України.

Щодня о 9:00 ми зупиняємося на хвилину мовчання. А сьогодні ми просимо зупинитися ще й перед обличчями наших випускників.Перед обличчями тих, хто колись сидів за партами нашого ліцею, сміявся на перервах, мріяв і будував плани на майбутнє.

Не поспішайте перегортати. Затримайте погляд на кожному обличчі. Бо поки ми сьогодні обіймаємо своїх рідних, повертаємося додому й будуємо плани на завтра — у чиїхось родинах назавжди залишилося порожнє місце. Ціну за наше життя заплатили ті, кого ми маємо пам’ятати завжди.

Зупиніться.Згадайте.Помоліться 

Нехай ця хвилина мовчання буде нашою вдячністю тим, хто віддав найдорожче — своє життя за Україну.Вічна памʼять!

 

 

35 років Незалежності України.

35 років, відколи наша країна має право називати себе вільною. 35 років під синьо-жовтим прапором.35 років ми вчимо наших дітей любити Україну. Любити її не лише на словах — а серцем.

Та за цими роками є не тільки свята, вишиванки й прапори…Є те, про що боляче говорити. Але про що ми не маємо права мовчати. Бо наша Незалежність ніколи не була просто датою в календарі. І сьогодні вона має ціну.Ціну, яку заплатили найкращі.

Серед тих, хто віддав своє життя за Україну, — наші випускники. Хлопці, які колись сиділи за цими партами.Бігали шкільними коридорами.Чекали на дзвінок з уроку.Мріяли про своє майбутнє.Ви назавжди залишилися нашими учнями.

Саме завдяки Вам сьогодні наші діти можуть стояти під українським прапором.Можуть тримати в руках не зброю, а синьо-жовті кульки.

І сьогодні, коли наші діти створюють цей флешмоб, ми особливо думаємо про тих, завдяки кому це число для нас — не просто дата.

Ми назавжди залишимо ваші імена у серцях.І будемо вчити наших дітей любити Україну так, як любили її ВИ.

Кожен день нашої свободи — завдяки Вам.

Дякуємо тим, хто віддав життя за Україну.Низький уклін тим, хто захищає її сьогодні.

Вічна пам’ять. Вічна вдячність.

І вічна слава Героям України. 

 35 років Незалежності. 35 років нашої сили. Нашої незламності. Нашої України.

Сьогодні ми з особливою гордістю дивимося на наших учениць, які тримають у руках українські прапори. У цих юних очах — майбутнє нашої держави. У цих маленьких руках — символ великої країни, яку ми любимо понад усе. 

 У кожному русі — гордість, у кожному прапорі — пам’ять, у кожному погляді — віра в те, що Україна неодмінно вистоїть.А ще — безмежна любов. Любов до України, яку неможливо зламати. Любов, яка назавжди живе в кожному українському серці.

35 років ми називаємо себе незалежними.Але справжню ціну Незалежності ми особливо гостро відчуваємо сьогодні.

Низький уклін нашим Захисникам і Захисницям, які тримають українське небо, землю і майбутнє. Тим, хто віддав за Україну найдорожче. Тим, хто зараз далеко від дому, але щодня бореться за нього. 

 З Днем Незалежності, наша нескорена, сильна, прекрасна Україно!

35 років Незалежності. І ціла вічність любові до тебе.Україна була. Україна є. Україна буде.

Слава Україні! Героям слава! 

 З ДНЕМ ДЕРЖАВНОГО ПРАПОРА УКРАЇНИ! 

Є моменти, коли слів стає замало…Коли просто дивишся на синьо-жовтий прапор— і щось стискається в грудях. Бо за цими кольорами — наша земля, наша історія, наші родини, наші мрії. І найголовніше — люди, які щодня виборюють право України бути вільною.

Нехай український прапор завжди майорить високо — як знак того, що ми вистояли, що ми єдині, що Україна була, є і буде! 

Сьогодні ми низько вклоняємося тим, завдяки кому маємо можливість піднімати наш прапор, навчатися, мріяти, співати українські пісні та просто жити.

Дякуємо нашим захисникам і захисницям за кожен ранок, за кожну можливість бачити українське небо, за мужність, силу й незламність.

Ваша відвага — це наша свобода.

Ваш подвиг — це майбутнє наших дітей.

Наш прапор майорить завдяки вам. 

З любов’ю до України.

З гордістю за Україну.

З вірою в Україну. 

З Днем Державного Прапора України!

 Слава Україні!

 Героям слава!